«Я – вітер на морі,
Я – хвиля в океані,
Я – гуркіт моря…»
(Аморген)
Колись давно я відвідав графство Арма (точніше Ард Маха). Я блукав зеленими пагорбами і біля занедбаного картопляного поля зустрів селянина з лопатою, що сказав мені: «Колись ти був рудим ірландським хлопчиком, а зараз став сивим журавлем який летить невідомо звідки і невідомо куди…» Згадавши цей випадок я написав таке:
Я – терпкий дим, що здіймається
Над картопляним полем Донеголу,
Коли селяни землі каміння
Спалюють бадилля своїх картопляних снів.
Я – солоний присмак вітру
Буремного дня ірландського літа,
Я – руда чуприна ірландського хлопчини,
Що думає про сонце
На землі графства Арма –
Землі, де крім пострілів
Немає нині іншої музики,
Де діти малюють на стінах
Людей з рушницями,
Де мрія про зелений
Листок білої конюшини
Зависає в густому повітрі
Кельтських сутінок Уладу.
Вирує холодне море –
Загусле ірландське море.
А ми все дивимось
У його далечінь
Вицвілими очима привидів.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я відкрию Вам таємницю - я насправді 502 року народження. Я народився в часи правління короля Лугайда мак Лоегайре. Мені вже більше 1500 років... Тільки це я тримаю в таємниці - не хочу бути об'єктом досліджень чи знову переховуватись і міняти ім'я...
У дитинстві ми мріємо, в юності йдемо до мети, все життя копирсаємося Бог зна з чим, а з літами замислюємся, що з усього цього вийшло...
Дивимося у "далечінь вицвівшими очима" і розуміємо, що попереду лише безкрає море...
Гарні Ваші роздуми, вони на моі схожі
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нещирий ти якийсь та схожий у віршуванні на такого ж як ти збоченця Діму Ка, що він так полюбляє кермувати бульдозєрамі та гверцотранспортерами.
Простішим треба бути, та зрозумілішим, ну ось, скажімо, так:
"We shall overcome,
We shall overcome someday;
Oh, deep in my heart, I do believe,
that
We shall overcome someday."
Саме під цю спірічуелз негри нашого штату вже давно вибороли свободу собі та своєм синам, тим часом ти блукаєш у картоплинні як янучар
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не сподівався такої репліки.... Я не люблю англійської мови, тому коментувати вірші не буду. Сподіваюсь, що свободу вдасться здобути і Вам і нам... З повагою. І без образ... Я справді старий і сивий - була б у мене можливість - я був би зараз на майдані в Києві. І чесне слово - готовий вмерти за вашу і нашу свободу....
У дитинстві ми мріємо, в юності йдемо до мети, все життя копирсаємося Бог зна з чим, а з літами замислюємся, що з усього цього вийшло...
