...как жаль, что я не владею другим
искусством и не могу нарисовать
на полях моей рукописи то, чего
не выразишь словами.
Герберт Уэллс
Вже так пахне осінню в кожному закутку
Багряніють всі спогади і сповзають віршами на лист,
Їх назвати би іменами осені,
Але ти весною приходиш у них…
Голос твій, криштальними водами, омиває ці пустоші,
Захлинається світло від світла очей твоїх,
Доки спиш,
Доти мелодія арф заколисує (так писали б прадавні митці)
Поети всі падали б долу,
Палили усі свої літери від безпорадності,
Розчинялись у фарбах художники,
Але все це не має значення,
Доки в осені спогади,
Доки ти приходиш останніми днями весни…
«- Я пам’ятаю Єлену,
Паріс би не зміг без неї,
Розгромивши Трою в ім’я любові –
Ти – Єлена тамтешніх часів…»
Так уривчасто все, сьогодні осінь занадто гучна,
Музика виливається в кожну чашку чорного чаю,
Дев’ятий день її, і радіо ще гучніше починає думати,
І під ногами тремтить земля,
І покидає здоровий глузд,
І тільки Бог покриває Своєю святістю
Твою тендітну постать,
Ти неймовірне творіння, Його неймовірних рук…
…твої листи пахнуть м’ятою,
В мене таке відчуття
Що завтра дощ позбирає усіх сонячних зайчиків,
А післязавтра ти прийдеш,
І знову настане весна…