Ніч. На вулиці темно.
Дощ.
Я сиджу і пишу даремно,
У стражданні нічних товщ.
Ти ж вже спиш...
Ну а що тобі ще робити?
Серед мокрих сумних тиш
Підшукала собі обитель.
Мабуть, чекала дзвінка,
Та й заснула,
Утомила тебе п’янка,
Хвилювання напруга.
Я ж, навпаки, не сплю,
Страждаючи від самоти,
Слухаю шепіт дощу,
І думаю, як там ти?...
Надіюсь, тобі солодко спиться,
Без тривоги, у тишині.
Хай тобі неодмінно сниться,
Все хороше у завтрашнім дні.
Ну а я тут ще трохи посиджу,
Ти не бійся, невдовзі піду.
Серед ночі тебе потривожу,
Ставши гостем солодкого сну...
