Після дощу в повітрі пахне пряно,
В альтанці стигне персиковий чай,
Пташок солодке радісне сопрано
В повітрі ллється чисто, мов ручай.
Намоклий бедрик* струшує краплинки,
Вони, мов бісер, котяться між трав,
Стрункий щаве́ль тендітні намистинки
Зібрав у крізно-сяючий гердан*.
А цвіркуни, прудкі і полохливі,
Порозсипались хутко, хто куди.
Пахтить землиця, скупана у зливі,
У свіжу просинь травами чадить.
*Бедрик - жук-сонечко.
*Ґердан - шерстяна стьожка або ажурний комірець з бісеру, якими в Галичині, на Буковині та Закарпатті жінки прикрашають шию або голову, а чоловіки — капелюхи.
Так, після зливи аромати – особливі,
А спів пташиний, голосистий – справжнє диво!
Все оживає, дихає, парує навкруги -
Озера в лісі і струмочки, річки та ставки…
Туман цей неймовірно гарний і казковий -
Земля вдягає одяг новий і прозорий…
Читаючи Ваші вірші,виникають у голові тільки такі слова,як БРАВО, СУПЕР,ШЕДЕВР!!!!
Тож і тут я повторюся- СУПЕРОВО !!!! Ви справжня Майстриня слова!!!!!
Дякую Вам сердечно! 
Приємно, що завітали на мою сторіночку! 
