Кожні десять хвилин дивлюсь чи не блимає скайп.
Не блимає -
ти на парах досі.
Далі лежатиму, загорнута у сіре рядно,
і чекатиму...
Як ти увійдеш і погладиш мене по волоссю.
Згребеш мене до купи,як сміття
своїми лапами ведмежими.
Я мовчати буду,може іноді плакати
і,як завжди,
за кожним вдихом твоїм стежити.
Я знову цигарками пахну.
Пробач.
Я знову щось зробила не так.
Скрутилась, як котик,на ліжку
в калач.
"Не плач".
Ховаюся за руками і крізь пальці визираю, а ти
усміхнений...
А на грудях сонце палає,що світло його відбиває
місяць мій.
Кожні десять хвилин дивлюсь чи не блимає скайп.
Не блимає -
ти на парах досі.
Далі лежатиму в нашій малій,похмурій кімнаті,
де, не залежно від пори року, -
осінь.
Маркові.
