Якими мають бути очі,
Щоб завмирало серце?
Чому я думаю щоночі,
А сльози створюють озерце.
Чому не можу я без тебе?
Чому не дихаю, не сплю?
Я намагаюсь жить для себе,
Але не можу. Я терплю.
Таких як ти не відпускають,
Таких як ти ховають від чужих,
Таких як ти життя шукають,
А сил лишилося на вдих.
Шукаю відповідей в морі,
Шукаю час який пішов.
Стою самотня в коридорі,
Бо ти за мене все знайшов.
З тобою я втрачаю розум.
Стрибаю в прірву власних снів.
З мого життя вже пишуть прозу,
Бо не виходить стримать гнів.
Молитися на тебе можу,
А можу викинути із життя.
Роби усе що дуже прошу,
Бо в наших душах вже сміття.́́
