Ілюзія моя, міраж далеких снів,
Відбите ехо у пустій кімнаті…
Хоч бачила сто сорок стін,
Та все ж, наївна, вчилася літати..
А ти – то просто передзвін.
Ти просто ехо не моє – далеке.
Дивилась я на журавлиний клин,
В той час, як мрій моїх тягар несли лелеки.
І все дивилась не туди,
І в бік не той, і не в ту сторону.
Чекала не на те і не на тих.
І смикала дідка за сиву бороду.
Я так чекала на дива,
І так затято я боролася із звичністю.
А світ все переконував: ТА ДИВ НЕМА!!
Мене пронизував чекання вічністю
Ти не моє, ти просто ехо.
Ти просто передзвін, міраж, ілюзія.
Ти не зі мною – ти далеко.
Я бачу міражі. Я божеволію? Боюся я...
