У неї гарний носик – бачать всі,
І ямки, щічки, брови й вії,
Та лиш малі у дзеркала красі.
А персів велич – погляд мліє!
05.10.
Тримаю у руках покров твоїх дверей.
Він зберігає запах ніжний дому.
Відплив, та з висоти брамселю рей,
Чуттєвий дотик проганяє втому.
***
О, вельми дивний сонця променевий рух –
Живіт засмаг, засмагли шия, очі, плечі,
А перса ж – білі-білі, мов подушки пух.
В суді проміння запідозрили у втечі.
О, як могли вони, уздрівши білизну,
Не запросити інших променів до спілки?
Їх лінощам ганьба, я сонце поверну,
Голенька стій, он сонце визирає з гілки.
25.10.
про і для М.А.
О, як могли вони, уздрівши білизну,
Не запросити інших променів до спілки?
Їх лінощам ганьба, я сонце поверну,
Голенька стій, он сонце визирає з гілки.-ого!..Так тонко-еротично і яскраво-образно!
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю, вельми вдячний за оцінку й відчуття тонкощів