Створено за проханням друга, який страждає від нерозділенного кохання.
Знову ця нерішучість,
Знову болючі слова,
Знову твоя відсутність,
І "нас" уже нема.
Знову тихенький голос,
Знову знайомий тон,
В голові підозрілий хаос,
А серце узято в полон.
Вибач за те,що кохаю,
Вибач за те,що живу..
За тобою вибір лишаю,
А сам позаду пливу.
Навіщо мучити мене?
Не важко правду всю сказати,
Скажи усе,і біль мине,
Це краще,а ніж почуття імітувати.
P.S. Саш,я вірю в те,що все буде добре..головне не здавайся...тримайся до останнього...ти у мене сильний,ти зможеш!!!!ВІРЮ В ТЕБЕ!
