В голові родився бунт:
Посадімо щось у ґрунт?
Щось таке вже невеличке,
Без водяності і гички?
Ов! Даруйте, мутна звичка…
Може щось-таки пожнемо,
Чи балакати почнемо?
Ні, не думали? Пробачте.
На майбутнє, там, завбачте:
Що коли я лізу в очі,
(Якусь капость збити хочу)
То прошу – щоб прямо в лоб!
Не робіть мені потоп,
Не вертіть самітнім носом,
На кладіть слова покосом.
Ви ж не звикли! Вас учили
Бути «чемним», бути «милим».
Не сьогодні, то хоч завтра:
Сипте в очі мні’ всю правду!!
