Розстріляна любов в розтоптаній душі.
Слова… і запитання… і мовчання…
Нестримний біль… І вчора, що цвіла,
Немає сенсу жити, зірвана, остання…
Зламала колючки до сліз, забула захисту паролі.
Життя вказало за поріг, де час зіграти інші ролі.
І залишився тільки слід від слів розп'ятого бажання.
Троянда проростає й в сніг, і заморожує прощання.
