Сьогодні мені снився дивний сон
Мене годували зі своїх крил голуби.
Вони залітали крізь простір відчинених вікон,
Та, знаєш, вилітати, чомусь, не могли..
А люди не змінюються,
І ти теж не змінився
Можливо, тому, що для мене людиною
майже не був ніколи..
А чимос божественним..
А я вірила, сиділа з голубами на кухні і вірила.
Тебе не було, ти був зайнятий чимось необхідним.
Довірила. Тобі своє серце крихке довірила.
а ти його викинув холодним ранком, майже осіннім.
Голуби, мабуть, хочуть жити, замість літати
Просто жити, знаєш, без кілець на маленьких лапках
І їм хотілося би не вуркотіти, а співати і плакати.
Не зупиняйся, прошу на моїх таких частих крапках.
Я заварювала їм каву і співала пісень,
А вони заливали мені очі ранковою росою.
Не полетіли, навіть коли прийшов день.
В їх присутності м"ясо в обід замінила на сою.
Голуби дивилися на мене стримано.
А мій погляд заражувався тихим вркотінням.
Розбивались об відчинені вікна, тріпочучи крилами,
Синхронуючись з моїм тихим душевним голосінням.
Сьогодні мені снився дивний сон
Мене годували зі своїх крил голуби.
Вони залітали крізь простір відчинених вікон,
Та, знаєш, вилітати, чомусь, не могли..
І я вірила, сиділа з голубами на кухні і вірила.
Тебе не було. Ти був зайнятий чимось необхідним.
І я озвіріла. Взяла й голубами поснідала.
А ти не прийшов тим ранком, майже осіннім.
