Ти забудеш той день,бо в байдужості пам'ять коротка,
Я ж його збережу - в нім довіку шукатиму знаки.
Тьмяне світло і сніг,і моє розбивалося серце,
Кожна мить сотні раз пережита в години безсоння.
* * *
Потім - стукіт коліс,п'яний галас,солодкий неспокій.
Дотерпіти б годину,лягти й заридати від щастя.
Я не зіткана з ночі,як зіткані люди довкола...
Божевільно й злочинно крізь темінь пантрую твій погляд.
* * *
І дратують обійми й слова тих,що знаю найкраще.
Швидко двері на ключ,як і душу на ключ зачинити.
Тиха сповідь в нікуди.Опівночі падають стіни.
На порозі до сну твої очі мене зустрічають.
