Мій погляд летить у небо -
Туди,де лелечий ключ.
Напевне,все це так треба,
Ти більше мене не муч.
Не муч мені моє серце,
Занадто воно слабке,
Розбите і все замерзле,
Знекровлене,неживе.
Ти хочеш сказати – Вибач!
Догледіти не змогла.
Тепер по щоці у тебе
Побігла гірка сльоза.
Не думала,не гадала,
Що прийде розлуки час
І наче смертельні жала
Пронизує смуток нас.
Той смуток гірке полиння,
Ті сльози – то біль і щем,
Всихає моє коріння,
А листя змите дощем.
Колись казав тобі – Мамо!
Та зараз стаєш чужа
І завтра буде так само,
Бо віри більше нема.
Услід кричиш мені – Сину!
І руки тремтять тобі,
- Без тебе я тут загину
У цій холодній зимі.
Болять задавнені рани,
В душі спокою нема,
Довкола густі тумани,
Залишусь з ними одна.
Не буде поруч нікого,
Наче голодні вовки,
Ординці завиють соло,
Потім розтягнуть кістки.
Не буде ніде могили
І не поставлять хреста,
А хату давно розбили,
Лиш в небі душа літА.
Пройдуть роки,наче миті,
Потрапиш додому ти.
Погасне сонце у літі,
Мене не зможеш знайти…
(Нью Йорк,2012)
