Весна! Душі – свободу мати!
Отак узяв би і злетів!
Кохання в серці не здолати,
Співає гарно і без слів.
Моя біленька киця Муся
Побачила в вікно Мурка.
І я сказати не беруся –
Чи скромна Муся, чи яка?
У Мусі серце затремтіло,
Як контрабасова струна.
Скажіть мені, хіба то діло –
Весна! А Муся все одна.
Ще й той Мурко співав так гарно!
В кущах і вив, і верещав,
Що не пройшов концерт безкарно –
І серце Мусине пройняв.
То ж березень права качає,
І розпочався кішкопад.
В кошачу пристрасть він вплітає
Свої інтриги з ряду в ряд.
Й злетіла Муся. Її з жахом
Шукала десь у небесах.
Та кішкою була за фахом,
Бо вже стояла на ногах.
А кіт Мурко злякався й змився,
Він ніби й ні до чого тут…
Її ж я кинулась (добився!),
Спасати із кохання пут.
То ж люди добрі, не баріться,
Чіпляйте сітку на вікно.
Щоб не літала ваша киця.
Бо то вам зовсім не кіно.
