Вона дякувала Богу за те, що їй було подаровано знайомство з ним. Він – дякував за дивовижність незбагненну, яка линула до нього. Він відкрив нові хвилі її, поза плесом буденним. Вона ж, іноді й сама дивувалася чудовій синеві власної води. Вона смакувала його слова, які смарагдом переливались від солодкості збудження плоті до гіркоти над туманних сутінків смутку. Він пізнавав її нестримний політ словесний, що злітав надхмарним полігоном почуттів. Вона летіла, бо був він, бо крила її підняв. Він не бачив свого неба без світла її. Вона ніяковіла , відчуваючи запал плоті таємних утіх. Її голос за межею звичних октав породжував бажання його. Він кликав її у світ химерних ірреальних див.
Вона ступила б крок, пішла б і далі ще…
12.03. 22.25.
Дивне плетиво ірреальне, але серце відчуває сповнення чуда в словах, навіть без огляду на прозаїку продовження прикрого, напророченого нижче...
********** Дивуєш,Ярославе, вишуканістю словесних хвиль...
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щонайперше, дякую за розуміння. і поцінування того, що є... і за змогу творити майбутнього частку ...
