Як умру, то поховайте мене за селом...
А могилу увінчайте простеньким хрестом.
Поховайте, та сідайте душу пом"януть...
Лиш прошУ вас - не ридайте - сльози не спасуть!
Та й небіжчик - скажем прямо - плакати не вмів,
Не любив солодких, мудрих і високих слів...
Заспівайте, краще пісню! І душа моя
Заспіває разом з вами. Озовуся я
Соловейком в темнім гаї, цвіркуном в кутку,
На подвір"ї заспіваю вам "ку-ку-рі-ку"...
В небі жайвором заллюся!..
Знайте - все це - Я!
Ось така вам /не сміюся/ заповідь моя.
Дякую на добрім слові, пане Василю! З роком народження складна історія. Поперед на місці моєї нинішньої світлини аватаром слугував портрет мого пращура. Тож, 1598 не випадковий рік.... Якщо цікаво, загляньте на мою сторіночку http://www.facebook.com/sitch, там є трохи про нього.
Хай щастить і думи про заповіт не беріть близько до серця!
Я оце подумав, як припече писати заповіт, то не вигадаю нічого кращого. Доведеться списати Ваш. Але ж то вже буде плагіат!
В скрутне становище поставили Ви мене, пане Василю...
Дякую. пане Василю - чудово!
Василь Царинюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Та поки "припече"/не дай Бог!/, то Ви щось ще витворите і ще й поетичніше, ніж я. Ви ж іще молодий козак - всього-навсього з 1598 року народження. Чи може з 1958-го?
Хм, заповіт аля Шевченко? Досить оригінально. По ідеї заповіти навіюють сум, а тут було якось так легко... Хоча про заповіт і я задумувалась "...щоб було видно Гнилу Липу і корчі"(таке є в моєму селищі), навіть місце підібрала і багатьом сказала про це. Звичайно мене вважають божевільною, але... це нікого не мине... рано чи пізно.. А вам ще рано вмирати. Ви маєте ще Шевченківську премію мати!)
Отакої! Що ж я без Вас робитиму, як житиму без Ваших безкомпромісних коментарів? Хай уже краще я помру та заспіваю соловейком у гаї, бо на папері щось не дуже виходить!
Василь Царинюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Треба думати про майбутнє! А на папері у Вас дуже гарно виходить! Не скромнічайте!