Очі твої безстижі...
Сну мене залишили...
Вуста вершково-малинові
Тілом ковзали...
Лишили слюні та сліди малини...
Обіцяв,що...
Вишнями ліжко встелиш стиглими...
Та пелюстками ніжними,
А сам перхоттю наче пір'їнки пухнастими
Сиплеш, чи пестиш нібии ласками...
Яйця твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
З другим достойним мужчиною
Хочу впиватись тишею...
Яйця твої ліщинові...
Липкі,пахнуть глодом чи м'ятою...
Забирай штани свої дермантинові,
Радості від тебе ніякої...
Памятаю лиш палці твої нікотинові,
Що постіль лишили зім'ятою!..
Завтра радості всі грузинові
Знайду під старою хатою!!!
І тобі кішечка 5 + 5 +5 мишок на вечерю
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отже, критики не можна... Бажаю Вам успіху! А коментар завжди зможете видалити.
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це не конструктивна критика... як на мене бажання повиставлятись... тим паче вірші - це мої діти... і я їх люблю... цей вірш особливо... тому так, критика недоречна.. він чудовий... я не збираюсь писати так, як диктує теорія літиретури, мені цікавить лиш голос душі
Вірш геть усі схвалюють. А можна трохи критики?
Ну не білий же це вірш? Показують нам останні чотири рядки, що в риму. А перша частина? Гарні епітети, лірично-еротично, але що то за розмір, як його зрозуміти? Можна ж зробити все за розміром і в риму, і буде тоді щастя, як гадаєте?
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вірш повністю римований... якщо Ви так погано розбираєтесь в римуванні, то вже не знаю... тим паче лише графомани слідують встановленим канонам... вірші треба писати душею... тим паче якщо його оцінив автор цього сайту, думаю він щось тямить в хорошій поезії