Дівчата! У мене для вас погані новини!
Ми з вами, звичайно, у цьому не винні!
Але не вписуємося в ідеали,
Котрі собі ВОНИ змалювали.
Груди… Занадто малі, занадто великі…
Ноги… Занадто довгі, занадто невмілі…
Волосся… Темне, біляве, русяве…
Обличчя… Кругле, щокасте, мляве…
Віддані, вірні, холодні, гарячі,
Веселі, сумні, брехливі, невдячні,
Гетеро, гомо, бі, андрогіни…
Це, типу, іще не мають ………?
Або уже мають, але ховають…
Фух… Як же це важко… ВОНИ уявляють???
Сексі, «фе», із пивом покатить,
Ось ця з недовірливим поглядом зрадить,
З губами червоними точно зараза,
У кофті рожевій, мабуть, язикаста,
У чорному вся, мабуть, з кладовища,
У білому вся – на лобі прищик…
Де ж той ідеал, з життям несумісний,
Що влізе в маленький корсетик тісний?
Що Фройда читати не буде ночами,
І Сартра не буде хотіти снами?
Немає такого! Нехай хоч уб’ються.
Ми справжні – розумні. Нехай хоч зіп'ються.
Ми справжні, справжні, хоча і без тями,
За нами той Фройд в могилі ридає!!!
Це час із нами в метафори грає –
Вбиває мужчин, жінок пригортає
До себе під крила, занедбані сексом
І споєні в темряві слабеньким «бексом»…
Ось там ідеали втрапляють у хміль…
І ми тут не винні, це все їхній біль!
Їхні страждання і сліз океани,
Оті самовведення в самоомани…
О, ідеали! В безодні горять!
2012! Амінь, ………-мать!
Может, мы просто улыбаемся не тем,
Не тем звоним, не с теми гуляем в парках.
Может быть, тут нет загадок и теорем.
Мы держим синицу, а надо ловить Снарка.
Надо создать себе четкий и зримый критерий,
Ходить с ним по городу, словно с большим лассо.
Заглядывать в окна, стучаться в чужие двери.
Принцев искать, чтоб как у мадам Тюссо.
А мы на безрыбье сидим да считаем раков,
Они на на смотрят крайне так удивленно.
Спорят о долговечности ранних браков,
О спорте, политике. И ни о чем влюбленном.
(с) Ольга Перехрест
Катерина Соколова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Натяк зрозуміла... якщо це натяк Маю на увазі, натяк на те, що не всі чоловіки однакові