«Чому ось так усе змінилось?
Куди те щастя все поділось?»
На риторичні ці питання,
Ти знайдеш відповідь з зітханням…
«Чому, чому…Ми самі винні,
Що не знайшли оте єдине,
Те почуття, що нас в єдино
Зібрати мусило невпинно…»
Та не знайшли…
---------------------------------------------
Така вже доля, щоб не знайти собі поволі,
Оту маленьку крихту щастя на Землі…
Тому й залишишся ти сам на самоті,
Пригадуючи всі щасливі і прекрасні дні,
Приймаючи когорту тих душевних лік
Такий «щасливий» – на єдиний вік…
щасти...
