Душа так тягнеться до тої мрії,
Яка у час важкий допомогла
І вже ніхто не знищить цю надію,
Яку тяжка скорбота знищить не змогла…
-------------------------------------------------
Та мрія як той пролісок маленький,
З’явилася у променях весни
І тягнеться так тихо…помаленьку,
До сонячної, світлої мети…
Вона так довго це чекала:
На пробудіння теплої весни
Тому що вже терпіти сил не мала,
На муки вічні тої щирої душі…
Настав той час…Пробило світло,
Яке осяяло ті небеса
І ось…Вона летить так швидко,
Її чекає вже ота душа…
І вже ніхто їй не спричинить болю,
І не порушить того щастя мить
Коли вже мрія вирвалась на волю,
Даруючи їй радість, і надію жить…
-------------------------------------------------
…Душа ти моя світла – час настав!
Доволі нам журитись, то ще буде,
Великий час нам відлік вже почав,
Творити щастя – добрим людям!
