Серпнева ніч, духмяно пахне м’ята.
В любистку скупані зоріють небеса.
Моя любове, я вже тим багата,
Що поруч ти і тіло і душа.
А зорі падають в нескошені отави,
А зорі падають у стиглії жита.
Мого то серця недоспівані октави,
Душі моєї невідкритії світа.
Цей зорепад лише для нас з тобою.
Цей зорепад йому нема кінця.
А серце повниться любов’ю і журбою
По самий край по самії вінця…
́́
