Зорі падають в серпні
на сполохані квіти.
Плачуть миті нестерпно,
як малесенькі діти.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Зорепадами зорі падали,
ворожила ніч зіллям-звабами.
Місяць лагідно долю згадує,
соловей в саду серце радує!
З неба падають зорі -
торжество і страждання,
відблиск в росах прозорих
феєрверку кохання.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Так во ім"я любові
салютує безсмертя -
з неба падають зорі,
зорі падають в серпні.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Хоч ти себе звеш Борода -
Людина ти ще молода.
Не по літам ти мудрість маєш,
Вірші чарівні ти складаєш.
Здоров"я побажаю і терпіння,
Кохання, щастя і творіння.
Нехай сім"я пишається тобою,
Дороги рівної, життя - без болю.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Cпасибі щире, Олю, за чарівне вітання! Вибачайте за неуважність
Найбільший зорепад дійсно припадає на середину серпня. Написано надзвичайно гарно.
Пане Ігорю, вам просив передати вітання Микола Антонович Верещака.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! І за привіт також! Агов, пане Миколо! І вам моє шанування! Вибачте, що вчасно не переглядаю коментарі, літні дні, хоча і довгі, та пролітають як ті падаючі зорі
Написано надзвичайно гарно. 
