Ой летять роки мої у далекий вирій,
залишають по собі подарунки щирі,
Бо навіщо й справді їм у дорогу брати
всі досягнення мої, прорахунки й втрати..
Підіймаються туди, де магічні зорі,
напиваються води у життєвім морі,
В"яжуть міцно майбуття перевеслом долі
і збагачують життя врожаями в полі..
Біло-срібним порошком сипляться на коси
та проводять бережком у прозорі роси..
Залишають чітко слід на чолі і скронях
і спиняють переліт у моїх долонях..
Ой літа, мої літа, перелітні птахи,
низько зграями летять понад долі дахом,
Та плекаю віру я, що повернуть знову
переспівом солов"я у мою діброву..
Copyright Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации № 11105237209
