Для неї і весілля, і похорон стали однотипні,
Смерть розбавила життя, влила чорні краски,
Всі люди вже були були не дотепні,
А лиш дебілами на яких маски...
Всі жаліюсть співчуваючи та всеодно не знають,
А вона кохала, кохала до безтями.
Бачучи її тихо вітаються,
Вводячи байдужістю до безпам"яття.
Вона не втрачає миті, лишній раз подумати,
Переоцінити казку, яка стала жахом,
Як все це подолати і далі йти,
Без нього не змогла. У весільній сукні похоронили...
P.S.В народі існує повір"я: якщо хлопця або дівчину(неодружених) хоронять у весільних нарядах, то у цій міцевості потрібно очікувати смерть ще однієї молодої особи протележної статі. Так як наречена без нареченого( і навпаки) не можуть існувати один без одного на цьому і на тому світі.
Дякую.... Заходь на 
мені сподобалось 
