Незаймана. За тридцять. Не страшна.
Привітна, у повазі на роботі.
Кумедна, щира, деколи смішна.
В квартирі – щонеділі, щосуботи...
Гірші за злиднів – довгі вихідні.
Вони їй серце тонно виїдають.
Живе одна, окремо від рідні.
Під вечір – сум... Але й не докучають.
Вона кохала. Дуже. Він любив...
Заміж – зарання... Що ж вона чекала?
Замок цнотливості. Два роки – і розрив.
Що це за скарб? Для кого зберігала?
Спочатку – так! Хотілось – королів.
Та після чверті віку – попустило...
Ще зо три роки – сором не велів.
Тепер би й рада... Вже й сама б просила...
Але коханий – вже давно в сім’ї.
Інколи бачить… з дітьми, біля школи.
Кохає – іншу… І тепер її
Вбиває фраза – «Я ні з ким – ніколи».
