Ми ж бо сузір’я в поетичнім небі
(або перша спроба заримувати наші псевдо)
ОХ, як кортить заримувати псевдо!
ДУША як ЧАЙКА, бо прийшла ВЕСНА,
І ТІНЬ від ВІТРУ, як смішна ЛИСИЦЯ
Чіпає ЗНАК ПИТАННЯ на слова:
Я початкую нині, я – СВІТАНОК,
Я дякую за ніч і кличу РАНОК.
Благословляєм день, бо він нам РІДНИЙ,
Бо він народить нас і буде плідний.
ЗАГУБЛЕНА В ВІТРАХ прийде свобода,
Прийде, як пам’ять нашого народу,
– Ти знаєш чия я? – спитає спрагло.
– ОКРИЛЕНА ДУША, що прагне раю.
Наразі ти, як ПОПЕЛЮШКА, воле,
ТРОЯНДА У ПУСТЕЛІ чисто голій
ВОЛОШКА, що синіє серед жита
Чи НЕЗАБУДКА підтоптана ПОБИЙЛИХОМ.
Наразі ти як ЄВА спокуслива,
ЛЮБИТЕЛЬКА ПОЕЗІЇ плаксива,
І МОЖЕ БУТЬ, що ТЕХНІК допоможе
Зірвати з нас окови, зняти коди.
Бо кожен з нас ГЕРОЙ на полі слова,
Бо кожного живить і красить мова,
Лиш ПЛАЧЕ-КАМІНЬ і шепоче ДОЛЯ:
– А воля – ПОЛИНОВА МРІЯ, воля?...
Хто відповість скажіть, хіба БЕРЕЗА,
Як КВІТОЧКА РОМАШКА плаче небом,
До ХМАРИ ВІТЕР горне свої діти
ПОЕТКА тут сидить, а ТЕРЕН пише вірші.
Ходи-ходи сюди, ОКСАНКО-доню,
ЛАСУНКО НЕЗЕМНА, кохайся в волі,
Дай, Боже, нам снаги повстати з рабства
ДЗВОНАРе задзвони, бо хочем щастя!
І прийде, як НАДІЯ, ТЕПЛА ОСІНЬ,
В ГАРМОНІЇ ЖИТТЯ, як мудра сповідь,
Запалить ніч НЕ ЗІРКИ вечорові –
Запалить ВІЧНЕ ПОЛУМ"Я любові!
І буде доля НЕ ТАКА ЯК ВСІ,
І ЧОРНА ПТАХА зірветься з гіллі,
ІЛЮЗІЯ добра і ЗАЗЕРКАЛЬНЕ щастя -
В ВІКНІ НАВПРОТИ - все стане ясне!
Сей ДИВНИЙ стан триватиме одвічно
Допоки кожен з нас тримає свічку,
Допоки ДУХ і кров - є воєдино,
Й ЖИВІ СЛОВА молитви - УКРАЇНА!
ОСІННЯ ТІНЬ торкне плеча ДАНИЛА
Була міцна прадавня батьківщина,
ШАЛЕНА ПОМАРАНЧА розбудила,
Без боротьби - немає ДИВА!
БІЛЬ У ДУШІ і НАВІЖЕНА мука,
БІЛЬШЕ НІЖ ДРУГ була ота наука:
ПРОСТО любити, берегти й єднатись,
А не світами як БЕЗДОМНІ пропадати.
А день новий встає, як ПОДОЛЯНОЧКА
і КІТ мурчить, в КАПУСТІ - чиясь МАВОЧКА,
а СОЛОВЕЙКО ПІСНЮ на СМЕРІЧЦІ
Як ПОЦІЛУНОК ВІТРУ шле МАРІЧЦІ.
ЖИТТЯ одне і всі вчимося жити,
НАДІЯ нас веде під образи молитись,
А СВЯТА віра, як ЛІЛЕЯ розцвітає,
МЕЛОДІЯ сердець і СОНЦЯ воскресає.
Ми ж бо сузір’я в поетичнім небі,
Бешкетник ЗОДІЯК і тут в протребі,
І сива БОРОДА, ДРАКОН і БЕЗІМЕННІ
І ДІД і ДРУГ і всі, хто є на САЙТІ!
ПОДВІЙНА КАВА і ЖУРБА на оці
ТА ЩО ТАНЦЮЄ З ВІТРОМ до пів ночі,
НАЗАВЖДИ ТВОЯ ГОСТЯ і родина
разом усі ми - СЯЮЧА ІСКРИНА.
Я початкую нині, я – СВІТАНОК,
Земні і ЛІСОВІ, чекайте РАНОК
Плекаймо, слово, мову і свободу
Молімося письмом – служім народу.
Як СЛЬОЗА АНГЕЛА у серці батьківщина
ЖУРАВКА дорога - Свята МАРІЯ,
ЖЕМЧУЖИНКА любов і ОПТИМІСТКА
пронизують слова і творять дійство.
Та найцінніше в слові - то ЛЮДИНА,
Не ГРОШИК, не СЛЬОЗА і не провина,
І МАЙСТЕР СЛОВА той, хто БЛАГОРОДНО
Вершить ЛЮБОВ, пишається народом!
Шліфуймо думку - з нами ЛІТЕРАТОР!
І гармонуймо славу, волю й святість!
Будім народ - ставаймо МАЯКами!
За УКРАЇНУ, ПАТРІОТи! Бог із нами!
У БІЛУ НІЧ запалим дружно ВАТРУ,
ЗАБУТА ЗІРОНЬКА засіє СРІБЛОМ дим,
І як МЕТЕЛИКИ злетяться ДУМИ-думоньки,
І кожен з нас збагне: Я не ОДИН.
Багато нас у зорянім намисті,
КНЯГИНЯ МОВА - ДІВА НЕЗЕМНА,
А кожен ЗВУК для ЛІРИКА пророчий -
Подячна за ЛЮБОВ і ДАР життя.
ВЕСНА-ВЕСНЯНКА надворі, воркують очі,
ЯСКРАВЕ СОНЦЕ угорі і ТИХИЙ ДОЩ,
На НЕБі все: ВЕСЕЛКА, ГРІМ і СОНЦЕ,
А ми - ОДНІ ТАКІ на цілий СВІТ.
Бо ми - сузір"я поетичне УКРАЇНЦІВ
А наші псевдо ніби ВИШНІ у саду,
Ми вишиваєм ЛІТЕРАМИ долю,
ВОНА виблискує як ПОРЦЕЛЯНА у вінку.
І є вже ОХ, погляньте!
Як нам без вічного полум"я любові?! 
Дякую!
Дуже слушно! 
ДЯКУЮ!
