Сторінками забутого роману
Пройшла холодна паморозь віків,
Злегка струснула із вершини снігу,
Злякавшися залишених слідів.
Та не змогла сховати свою мрію,
Її митець знайшов у тих рядках,
Які злякали замертвілу тишу,
Відчувся крик у трепетних грудях.
Постала нова ера у романі, –
Вернулась актуальність для читця.
Старе преображається щоразу,
Зодягши світлі ризи почуття.
Лиш нерозгаданим лишився майстер,
Його відбиток береже читець.
Відшукуючи» пам′ятки ломайстер»
Підводить неправдивості кінець.
28.09.10.
