Щезло все і у темряві
Я чекаю на сни нові,
Бо старі зникли безвісти,
А новим вже не розцвісти.
Спалах був, не зігрів теплом.
Йде життя за холодним склом.
Я не з ним, я відстав на крок.
Чи попереду я на крок?
В спалахах-спогадах
Темнота наді мною – дах.
Голосів навкруги луна,
Та свідомість – міцна стіна.
Я за нею один стою
І нікого не впізнаю.
Руку хтось тримає завжди
Та говорить тихо: Зажди,
Відганяючи темну тінь
Від холодних незламних стін.
