час помирає на наших руках
виснажуються батарейки
замерзають стрілки в словах
й незрушні стають, наче рейки
немов густо-сірий туман
запотіває зсередини скло
коли відчуває морозний обман
й по жилах тече холодна кров
переконай мене, що все не так
що зупинка-для продовження миті
а тут лише злість, душевний бардак
й годинники в ярості биті..
