Розбився світ на тисячі образ.
Відчужено насупились дзеркала.
Чи хвору душу вилікує Час,
яка біда б ту душу не спіткала?
..Горить свіча.Похилий чоловік
допалює листи в глухім каміні.
Усе життя звикав, але не звик
до вечорів в холодній самотині.
І гіркоти набралося ущерть--
налито нею серце аж по вінця.
А може, все це вилікує Смерть,
що вже у грубку підкида полінця?
Безмежний світе, скільки в тобі нас--
ображених, самотніх, без надії,-
нас не врятують відстані і час,
нас навіть смерть не завжди розуміє!
...Постукали.Сусідські дітлахи.
Щось принесли. "То ,дядю, вам від мами".
Пощебетали в хаті, мов птахи,
знялись і полетіли з ластівками.
А у каміні дотліває біль,
Струмочок під вікном співає соло.
Коли нема рятунку нізвідкіль,
лікує душу тільки Добре слово.
я знайшов тебе! Дуже схожий стиль... Навчилась писати. Дійсно! Не розумію - чому мало оцінюють... Не розумію... Звісно , більше п'яти ставлю! Звісно! Молодець,Мирось.
мирослава відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Відчужено насупились дзеркала" - я тебе просто обожнюю за такі образи. Коли в мене буде твоя наступна збірка? Зачитаю до дірок. З наступаючими святами
З наступаючими святами 
