Так тихо серце плаче,
як дощ шумить над мiстом
Поль Верлен
На годиннику—пів на другу,
як безмовний докiр менi.
А загострений профiль туги
проектується на стiнi.
Ну чому?..У чужому мiстi
нi сльоти тобi, анi злив—
тихий дощ шурхотить по листi
двох старих ворожбиток-слив.
У чужому мiстi—безлюдно,
мокнуть тiнi в кутках дворiв.
Тiльки туга моя приблудна
сновигає мiж лiхтарiв.
Це вона зупиня годинник,
затуляє вiкно крильми,
i тому так неждано виник
профiль твiй на стiнi пiтьми.
гарно та не сумуйте 
