Моя душа і вірність почуття
Несуть мене туди, де думкою сягнуть не можна.
Вони, як символи одвічного буття
Щасливому життю завжди тотожні.
Бажання серця не дають заснути.
Які ж прекрасні й лагідні ці ночі!
Якби я міг хоча б годину щастя повернути,
І ще раз глянути в твої блакитні очі!
Але говориш ти мені криваве «стій»,
Й дорогу у світ мрій не відкриваєш,
Якби ж ви знали всі про суть моїх нікчемних мрій,
Так хочеться сказать і серце запитаєш:
«Серденько миле, ніжне і чарівне
Чому не можеш очі ти відкрить?
На світ цей, на тиранство підле?
Чому ти не даєш мені вершину підкорить?»
Але я вірю в істинне буття
У кожну ніжну і щасливу душу.
І щоби досягнуть щасливого життя
Свої сліди залишити я мушу.
Щоб людина чесною була,
Плацдарм повинен бути
Для того, щоб вона це здобула
А це непросто так здобути.
Потрібно віддано любить
Своїх людей, свідомих патріотів.
І Бога кожен день молить
І лаштувати світ на позитивні ноти.
Свою сім’ю цінити перш за все
І батька, й матір, і сестричку й брата.
Куди тебе життя не занесе,
Свою ти честь не проміняй на пуди злата.
Й коли пройдеш земний свій шлях,
Як мудрістю просвітлиться душа,
Як перетерпиш весь життєвий крах,
Відчуєш світлий подих на устах.
І вірність почуттів, незламність твого Духа,
Поринуть в світ небесний, повний щастя.
Й покине світ земний і мука, і розруха,
І зло, прокляття і нещастя.
