Навіщо я тобі? Солодка … ніжна інша.
Не схожа на усіх…. Не схожа! Не земна.
Самотніша за дощ, від блискавки ясніша.
В безсонні, як в раю від спогадів хмільна.
Навіщо я тобі? Прийду і стану морем.
По венах, мов терпка отрута розіллюсь.
Мої слова дзвенять у вікнах вічним хором!
Зів’ю в душі гніздо і птахом оселюсь.
Навіщо я тобі? Не втиснута у рамки.
В мені моя любов, як два крила за спиною.
Захована у ніч, я вітру вічна бранка.
Не вмію тліти ледь і бути не єдиною.
чудовий вірш. Єдине "але": останній чотиривірш за ритмом відрізняється від попередніх. І розумію, що інакше, напевно, ніяк, але трошки затьмарює загальне захоплення змістом.
Та, не зважаючи на все, забираю в обране!!"!!
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ!!! Ви абсолютно праві, я і сама, звісно ж, те відчуваю. Але, як ви і написали " інакше ніяк" Дякую, що читаєте!!!!
"Навіщо я тобі? Солодка … ніжна інша.
Не схожа на усіх…. Не схожа! Не земна.
Самотніша за дощ, від блискавки ясніша.
В безсонні, як в раю від спогадів хмільна" -
Дуже класно.І щасти
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що оцінили і зрозуміли!!! І вам всього доброго!!!! Натхнення!!!
Дякую, що читаєте!!!! 
Дякую щиро!!!!!!! 
Дякую, що читаєте!!!
ДЯ!
