Ми такі різні і так схожі між собою,
Чи може друзі ми,
Чи може ми коханці?
А може ми, як брат з сестрою?
То тільки Бог єдиний знає,
Що зводив нас із розуму з тобою….
Наш дотик рук-палка жада кохання,
А поцілунки ті – отруйні до нестями,
Космічні в часі ті нескінченні чекання…..
То що ж це є, чи може було?
Чи лише це омана сподівання….
Дуже цікавий вірш! 
