Упала капля, за нею друга,
Поморщились від вологи твої долоні.
Тягне тебе в землю страшенна недуга,
Мішки під очима, посинілі скроні.
***
Серце в конвульсії дає тілу ритм,
І капля за каплею в долоні стікає.
З горла, рвучи зв'язки, виривається крик:
Він тебе не чує, він тебе не знає.
***
Ти не можеш встати, ти лише лежиш,
Мокре лице ховаєш руками.
Плачеш у долоні, плачеш і кричиш,
Лаєш його страшними словами.
***
Упала капля, за нею друга,
Серце в конвульсії дає тілу ритм.
Та вони не твої і воно не твоє,
Долоні не твої, і не твій крик.
***
Долоні розпрямились, синява пропала...
З монетами на очах в дереві лежиш.
Ти тепер, навіть, красивіша стала,
І падають каплі з почорнілих криш...
