Хтось вимикає кожен вечір світло
І забирає серце, щастя повне.
Цей хтось зникає зовсім непомітно,
Ламає долю на червоне й чорне.
І не осяє більше натовп
Невинне сонячне проміння.
Душа, здавалось, червоніє маком,
Та всередині лиш чорне каміння.
І рветься птаха з клітки в небо, -
Там почуття не продаються.
Мені твого вогню не треба,
Від нього тільки спопелюся.
Чудовий в1рш 
