Все життя йде за сценарієм,
Заплановане до останньої години,
Воно в тебе наче акваріум,
Не пробратися крізь товщезні стіни...
Зажимає тебе, тримає у собі,
Не можеш побачити нового руху,
Не можеш вирватись з власного дому,
Відчуваєш як з'їдає трупна ядуха.
Крок на узбіччя - вихід з системи,
Дорога назад для тебе закрита,
На вибір впливає результвти дилеми,
Не зважаєш уже на душу побиту.
Закриваєш очі на вбивство і кару,
Закриваєш - цього вимагають.
Ідеш далі в шеренгу, стандартну отару,
Яку лише обраний в страти складає.
Хочеш пробити прозору ту пляму,
Яка лиш спотворює твій кругозір
І нетерляче повстання чекаєш,
В якому знайдеш підтримку усіх.
Стоп...
Ти та людина, яка є початком,
Ти є той вибух, який пролунає,
Ти цього можеш зараз не знати,
Але я певен, саме ти подолаєш....
