В цім світі прожити не легко,
Я знаю...
Та я сподіваюсь на віру,
Кохаю!
Єдина потреба,
До Бога молюся -
Дай сили прожити!
Я жити лиш вчуся!
З тобою бажаю померти, ожити
І знову у вирій думками злетіти!
Жагою палаю, як промінь надії...
Вже сльози стікають,
Сховати всі мрії?!
Не можу, не хочу,
Я буду кохати!
Навколішки стану і буду благати:
Дай сили,
З тобою життям я розквітну
Та буду щодня лиш тобою радіти!
Мелодію чую пташину весняну,
Надія зі мною, агов на поляну!
Вдихати буття та цвітінням гасати
І кожному слову радіти,
Писати!
Щоб кожна ця мить
Незабутньо й лірично
Жила й надихала на краще,
Одвічно!
Не можу,
Папір вже гарячий нестерпно...
Кохаю, кохаю, кохаю!
Відверто!
