Як хочеться людині мати крила,
аби за хмари птахою летіть,
щоб оживала мрія помарніла
хоча би на недовго, лиш на мить!
Піднятися у марево безмежжя
і лебедем полинути до зір.
Надихатись лазур’ю побережжя
шугнути знову у життєвий вир.
То щастя невимовне – мати крила,
хоч подумки зриватись у політ
і відчувати невагомість тіла,
коли у тебе під ногами світ!
15.09.2024
