Я проклятый живой, я обречен на гниль.
Мне нет пути домой, нет и самой дороги.
Нет силы даже сдаться, упасть со скалы.
Я плыву вверх по водопаду, дни решены.
Я жалкий человек ведь, никто и незачем.
Я буду одинок вовек, я умираю на деле.
И стоит ли бороться, когда надобно сдать?
Ах, почему я упрямец, я иду штурмом на ад?
Мне нет подмоги в пути, никто не поддержит.
Я ужасный человек и всуе живу бесцельно.
Я ненавижу всё, что есть, я дарую боли волю!
И пускай я сгорю дерзко, я не уйду в сторонку!
У меня нет ни капельки сил, никакого выбора!
Я один в бредовом плену, бродяга навек пекла.
Я не могу идти дальше, и не смогу остановиться.
Остается только не дышать, но буду брести ведь.
Я чувствую, что мне плевать, на то, что я горю.
И ощущаю ад согревать душу роковую мою.
Я был рожден дабы стать пленником зноя,
не встретить любви никогда во веки веков.
Так пускай же я познаю, прелесть одиночества!
Давай, нащупай же меня, печать убогой доли!
Я буду страдать и всегда? Ха! Я так не думаю!
Я бросаю вызов богам! Ха! Я покорю вас!
Лишь только всё там, где либо, я уж не знаю...
Быть может иногда, ты обо мне вздыхаешь.
Об этом дуриле, который в одиночку вызовет..
Схватку с судьбой, проклятый, юродивый.
Девочка моя, пойми, у меня нет шансов.
Некому меня ощутить, а ты далека так.
И чтобы тебя здесь найти, я умру разик.
А ведь я больше не могу, увы, мне надо.
Весь мир пошлю я к черту, я твой один.
Я попрошу костер мне и овации от души.
Я так желаю пострадать, я стану пеплом.
И Темный Феникс разъярится над народом.
Пускай тогда мечтают, избыть свои грехи.
Лишь так к тебе вернусь, я подую в очи.
Не плачь, моя малышка. Мне не больно.
Всего лишь я желал. Отыскать тебя вволю.
Я бросаю вызов Сатане, дескать и Богу!
ID:
1018733
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Містико-езотерична лірика дата надходження: 30.07.2024 01:30:11
© дата внесення змiн: 30.07.2024 01:30:11
автор: Dark Phoenix
Вкажіть причину вашої скарги
|