Ти поховай любов посеред хмар,
і розжени їх вітром свого серця.
На кладовищі стільки не бува примар,
скільки зірок без тебе обійдеться.
У шумі ти бажаєш тишини,
але у тиші хочеться кричати.
І на полиці книги з давнини,
рядками тими змушують мовчати.
Добро без зла ніколи не буває,
нема світанку у холодній ночі.
Нема і неба, коли не літає,
у ньому той, думки котрого творчі.
