Заплющила очі і десь полетіла,
де море і тиша удвох.
Свідомість свою трохи я оживила,
бо в серці був переполох.
І в мандрах блукала краплинами моря,
де білий пісок та вода.
Мене дивувало усе, яке поряд,
на серці червоно- руда
яскравість метеликів, зачарувала
свідомість мою у цей час.
Вона так завзято мене лікувала,
майстерно, щоб вогник не згас!
Мене шліфували шукання надії
безмежні, як всесвіт душі...
Розплющила очі, піднялися вії,
реальність - все перепиши...
дякую!
