В одній країні жив король. Мав він розкішний сад. Серед дерев, які росли в ньому, король найбільше любив яблуню. Хоч вона була невелика, але щороку давала 12 чарівних яблунь. Досить було з’їсти королю одне яблуко раз у місяць і можна було не хвилюватися про те, що якась біда до нього вчепиться чи якась хвороба його подолає в цей час. Володар дуже тішився своїм чарівним деревцем, яке і вдень, і вночі охороняли його слуги.
Та якось навесні на той край, де див король, налетіла буря. Ввірвалася вона й до королівського саду і наробила там біди. Кільком деревам гілки обрубала, чарівній яблуньці надломила стовбур. Що тільки слуги не робили: і перев’язували місце надлому, і змащували різними живильними сумішами – нічого не допомагало. Яблунька всихала.
Зажурився король. Але не здався, велів слугам оголосити по всій країні свій наказ:
- Тому, хто вилікує яблуньку з мого саду, буде подаровано пів королівства.
Багато мудреців, людей, що розумілися на садівництві, приходило до короля. Приїжджали навіть садівники з інших країн, але нікому не вдавалося вилікувати яблуньку.
Через певний час король захворів на дивну недугу: з його очей кожні десять хвилин стікали сльози.
Якось один молодий бідний, але веселий пастух гнав вівці з гір. Замріявся він і заблукав – зійшов не у свою долину, а в ту, яка знаходилася з протилежного боку й межувала з королівським пасовиськом. Зустрів юнак у долині сорокарічного чоловіка який збирав гриби. Від нього пастух дізнався про те, куди він забрів, а ще про те, що у короля сталася біда: яблунька, яка йому давала чарівні плоди, засихає, і ніхто її вилікувати не може.
- Пане грибнику! – мовив пастух. – А чи не приглянули б ви за моїми вівцями в час, поки я сходжу до короля і дам йому пораду щодо яблуньки.
- Ти такий молодий хлопець і можеш дати пораду?
- Скажіть просто, приглянете чи ні?
- Гаразд, подивлюся за ними. Якщо маєш, що сказати володарю, то йди.
Побіг пастух до королівського замку.
- Хто такий? – спитали його слуги, які стояли на воротах.
- Пастух Матвій.
- Пастух? А вівці твої де?
- В долині. Чоловік тутешній їх там стереже.
- Чого сюди прийшов?
- Щойно почув про те, що у королівському саду яблунька захворіла. Думаю, я зможу допомогти королеві вилікувати її.
- Ха-ха-ха! Думає він! Мудреці не могли вилікувати дерево, садоводи різні славні. А ти – недосвідчений юнак, зможеш?!
- Але мені вдалося кілька дерев у горах вилікувати.
- Правду кажеш, чи ні, не знаємо. Але тебе ми пропускаємо. Король велів усіх до нього пускати, хто хоче пораду щодо лікування його яблуньки дати. Тільки знай, поцупити тут ти нічого не зможеш, тебе супроводжуватиме охоронець до самого палацу і звідти теж.
- Та не збирався я нічого красти. Сам на себе заробляю й мені вистачає того, що я маю.
- Ходи за мною, - мовив один із охоронців і повів його до палацу.
Король велів привести Матвія до зали, в якій він сидів і фрукти їв. Коли пастух зайшов до неї,то король мовив:
- Що скажеш, хлопче?
- Тільки не візьміть мене на глузд, королю. Моя порада проста, але дієва.
- Кажи.
- Щоби скалічене дерево відродилось, йому потрібна любов.
- А хіба я не любив свою яблуньку чи тепер не люблю її?
- Любите, звісно. Але не кажете дереву про свою любов. Підходьте тричі на день до яблуньки, гладьте її стовбурець і кажіть: «Я тебе люблю!»
- І все?
- І все.
- Дивна твоя порада, та я спробую нею скористатися. Звідки ти, юначе?
- Зі села Колоброди, що знаходиться по другий бік від гори Дринди.
- Що ж, якщо буде потрібно, мої слуги тебе розшукають. Дякую тобі, хлопче, за бажання бути корисним своєму королю.
Матвій низько вклонився володарю і вийшов зі зали. Коли наблизився до воріт, охоронці знову почали кпити з нього.
- Ну, що, вилікував яблуньку?
- Ні. Її лікуватиме король.
- А ти ж чого ходив до нього?
- Пораду давав, як має це робити.
- Ну, ну, біжи, пораднику до своїх овець, бо як порозбігаються, то дістанеться тобі на горіхи від ґаздів.
Нічого не відповів слугам володаря Матвій, побіг до своїх підопічних. Подякував чоловіку, який охороняв тварин, та й погнав їх низиною до свого села.
Король таки прислухався до поради хлопця. Щодня: рано, в обід і ввечері, стояв біля яблуньки, гладив її, казав деревцю, що любить його, стояв до того часу біля яблуні, поки з його очей не починали стікати сльози на зранений стовбур дерева. Порада пастуха дала ефект. Яблунька почала оживати. Спершу на ній з’явилися пуп’янки, потім – зелені листочки, а ще згодом – яблучка. Їх виросло рівно 12 – золотих, соковитих, кругленьких.
Король дуже зрадів. Він велів своїм слугам розшукати пастуха Матвія . Коли вони його знайшли і привели до палацу, король мовив хлопцю:
- Я робив так, як ти мені порадив, і яблунька одужала.
- Знаю про це, вельмишановний королю.
- А чи знав ти про те, що я обіцяв тому, хто вилікує мою яблуньку?
- Так. Пів царства.
- Чого ж не прийшов по палацу?
- Я щасливий уже тим, що зміг допомогти вам, що деревце живе і знову плодоносить. До того ж, не я його лікував, а ви.
- Але ти сказав, як це робити. Без тебе у мене б нічого не вийшло. І знай це, я своїх слів на вітер не кидаю, слово королівське тримаю. Тож іди і приймай пів царства.
- Не смію перечити, ваша милість!
Слуги показали Матвію його нову власність. Потім відвели хлопця до бані, де його слуги гарно вимили, до цирульника, який постриг його і поголив. Принесли Матвію нове вбрання. Вдягнувся він, пішов до короля, щоб подякувати йому за турботу. А в короля – дочка сидить за столом, чай п’є.
- Сідай, Матвію, з нами чаюватимеш.
Сів хлопець, очей не може відвести від принцеси, закохався в неї з першого погляду. І вона в нього. Бо під час розмови за чаюванням зрозуміла, що Матвій не тільки красивий хлопець, а ще й розумний та добрий.
Через три місяці справив їм король весілля. І жили вони довго і щасливо. Самі усе мали, й бідним людям допомагали. І король звідтоді, як його яблунька віджила, не переставав добро чинити, людей любити і все живе на землі.
ID:
997330
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.10.2023 22:06:51
© дата внесення змiн: 03.11.2023 17:46:07
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
прочитав кожну букву,що не передати,хай живе Ваша казка довго-довго ,гарно плодоносить і навчає діточок добру. 
Як гарно! 
