Не можна в душу заглянути,
Та ще й думки чиїсь почути.
Бо то чуже, не сунь свій ніс,
Чужа душа, то темний ліс.
Тож насолоджуйся красою,
Дівчини гарною косою,
Обличчям милим, чорні очі,
Що разом вартували ночі.
Згадай про вуст солодких смак,
Червоними, неначе мак.
Коли гнучкий стан обіймав,
Й долонь її в своїх - тримав.
Той сміх дзвінкий та дні веселі,
І стіни рідної оселі.
Ті вже забуті давні дні,
Про що лиш згадки є одні .
Це все, що в пам‘яті зберіг,
Та ще й згадав, про те що зміг.
Небайдужий, 2023.
