Не те, щоб так була вродлива,
Та мали ми по двадцять літ,
І у той день весна грайлива
Несла нам ранішній привіт.
Не те, щоб так була пихата,
Та завжди мужність я губив
І не насмілювавсь сказати
Про те, що я її любив.
Не те, щоб мала серце ніжне,
Та як із нею розмовляв,
То мав утіху дивовижну
І сліз своїх я не ховав.
Не те, щоб мала строгу душу,
Та все ж покинула мене, –
Печаль з тих пір носити мушу
Усе моє життя земне.
François Coppée, La Première
Ce n’est pas qu’elle fût bien belle ;
Mais nous avions tous deux vingt ans,
Et ce jour-là, – je me rappelle, –
Était un matin de printemps.
Ce n’est pas qu’elle eût l’air bien grave ;
Mais je jure ici que jamais
>e n’ai rien osé de plus brave
Que de lui dire que j’aimais.
Ce n’est pas qu’elle eût le cœur tendre ;
Mais c’était si délicieux
De lui parler et de l’entendre
Que les pleurs me venaient aux yeux.
Ce n’est pas qu’elle eût l’âme dure ;
Mais pourtant elle m’a quitté,
Et, depuis, ma tristesse dure,
Et c’est pour une éternité.
