«У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,—
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.»
Т.Шевченко*
Час невпинно дійсність точить
Й в роздумах спадає,
Хтось у підсумку регоче,
Хтось плаче й ридає,
А хтось думає, що вічний,
Як ота царина,
Мало, мало, аж у відчай,
Бісова тварина!
І дарма, що думка квола,
Аби до корита,
Жерти кров людську і волю,
Наче оковиту...
Скільки треба ще історій
Вправно написати?
Не змінились в небі зорі
Крізь вікно у хаті,
Що біленька так і стоїть,
Соняхи вздовж тину...
То Тараса слово гоїть
В цю страшну годину,
Піднімає дух і волю,
Не дає зів'яти!
Чи побореш страшну долю,
Україно-Мати!?.
Захищати кому буде
Від орди й зневаги?
Але навчені вже люде,
Маєм переваги:
Світ навколишній за нами,
І Правда і Воля!
Лишень сльози за синами,
І хрести край поля
Серце з грудей аж виймають,
Денно і щоночі...
Так, Тарасе, час минає
Й сили вправно точить,
Та не згасне наша Слава,
Як цвіт на калині,
Бо Герої - не вмирають!
Слава Україні!
09.03.2023
* Тарас Шевченко "СОН (Комедія)"
Зібрання творів: У 6т.-К.,2003.
-Т.1:Поезія 1837-1847.-С.265-278; С.699-706
Картина: «Поборемо! 09.03.2022»
Автор Шупляк Олег
https://shupliak.art/uk/gallery/2022/poboremo-09032022
"Та не згасне наша Слава,
