*****
Так, як ніч мина,
І війна мине
Ця украй страшна.
Так, вже не одне
В нас життя вона
Знищила ущент,
Бо така війна.
Та до нас момент
Прийде той, який
Мир нам принесе,
Смутку преважкий
Камінь рознесе
В серці так, немов
Вітер степовий.
Буде мир в нас знов.
Край наш дорогий,
Наче квіт, цвісти
Буде повсякчас.
Хрест важкий нести
Ти, я – жоден з нас
Більш не буде ввік,
Скинувши його
На усенький вік
З серденька свого
І з душі. Усі
Світлі почуття
В їхній всій красі
Протягом життя
Будемо тримать
В них ми, кожну мить
Їх лиш відчувать.
Нині ж ще щемить
Серденько щомить
І душа украй
Плаче, бо горить
У вогні наш край.
Євген Ковальчук, 24. 08. 2022
