Кров запеклася не землі,
Темно-червона, аж брунатна,
Текла із рани на чолі,
А обіч каска непридатна…
Відбилось небо у очах,
Чи то у небі очі сині…
І дух бійця уже причах,
Життя віддав він Україні.
Уже, коли скінчився бій,
Закрили очі побратими.
Лежав він на землі святій,
Але в строю назавжди з ними.
Він не двохсотий, а поліг,
Упав в бою на Полі Слави!
Народна пам'ять – оберіг,
Поклав життя на щит держави.
Закрили очі, та бійцям
Сльозу зрадливу не сховати.
Ще буде безліч вдів та мам,
Чоловіків, синів ховати.
Ще більше ранених, калік,
Страшна ціна за дурість нашу.
А той хто нас на це прирік,
Тепер месія, матір вашу…
Важко дурість виправляти,
Свою безмозкість і браваду,
Та землю треба захищати,
Свою державу, сучу владу…
15. 06. 2023 р.
ID:
989840
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.07.2023 10:29:07
© дата внесення змiн: 01.09.2023 08:20:41
автор: Мирослав Вересюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
