Попри тяжкі часи та звивисті дороги
Ми не втрачаємо іще футбольні ноги
Іде війна…про що розмови?
Ми граємо не на своїх полях
Але хотілось би душі знову і знову
Щоб наша збірна вигравала
На своїх двох, а не на костилях.
Бо наші хлопці ніби склепані надійно
Та й бігають як зайці за м’ячем
Тільки як перший тайм…ми на підмогу
На столик біля себе валідол кладем.
Дарма там Англія чи Аргентина
Їм і програти невеликий гріх
Але ж не Мальті чи Герцоговині
Такі собі суперники курам на сміх.
Чекаємо…для всіх, для себе
Що наші козаки не підведуть
Нехай і не хапають зірок з неба
Зі скрипом, та своє все-ж заберуть.
19.06.2023
